понедельник, 17 марта 2014
23:35

何でもできる. It's just a matter of time.
Щойно пройшла до кінця МЕ1. Що я маю сказати з цього приводу. Якого біса в мене вийшла романтична лінія?! Я з Кайденом розмовляла разів зо два, не більше! То чого б це йому приходити до каюти перед останньою міссією? Я чогось не розумію в цьому житті Оо
Цього разу проходилося важче, майже в кожній "непроходимій" місії хоч раз мене вбивали. Але я досягла своєї мети, пройшла всю гру зі снайперкою. Лише пару разів взяла штурмову. До того ж абсолютно всю гру пройшла з Рексом та Кайденом в команді. Ідеальний склад для розвідника. Але чомусь медальки в досягненнях відсутні. Дивно. Але поведінка Кайдена дивує мене більше (:

@темы: ігрове

URL
19:47

何でもできる. It's just a matter of time.
А на вулиці так весняно, досі не сіло сонце, щебечуть собі щось птахи та хочеться гуляти годинами. Та це тільки з вікна. Насправді там сильний вітер і дуже холодно. А оскільки остання куртка перестала на мені застібатися, то для прогулянок доведеться ще трохи почекати.
Сьогодні в нас сурковий день, за цілий день я тільки й зробила, що помила посуд (прання з новою машиною я за роботу вже не вважаю, вона сама все робить). Хотіла знайти якусь статтю для практики, але так ліниво, не хочеться аж нічого. Ото лягла б собі на диван, згорнулася в калачик та й спала аж до завтра. Це я на кішку свою задивилась. Вона скоро почне гуляти, за сьогодні набігалась, бідолаха, а тепер спить. В такому стані з нею можна робити що завгодно, хоч у вузол зав`язувати, не ворухнеться. Але що тут зранку було... Раніше в нас на шафі лежали всілякі коробки - деякі з чимсь, деякі порожні, але потрібні - від всілякої невеликої техніки типу безперебійників чи щось такого. Тепер ми все звідти прибрали, а Ріцко ніяк не може втямити, що сталося, застрибує на шафу, бігає по ній та верещить. Боюся уявити, що буде, коли меблі переставимо.
Вранці тепер кімната жовта-жовта. Шпалери світло-кремові, але вранішнє сонце, зазираючи нам до вікна, робить їх жовтісінькими. Це дивно. Але гарно. Було б ще чудово, якби це видиво не будило вранці. Лягла о першій, встала о восьмій, бо сонце світило просто мені в очі.

@темы: повседневное

URL
12:23

何でもできる. It's just a matter of time.
Зранку щиколотки менші на сантиметр, ніж ввечері. Але кроссівки були затісні, правда через п`ять хвилин стало нормально. Та все одно. Купила пляшку води, щоб хоч так заміряти, скільки я п`ю за день. Дивно пити по ковточку, коли звикла випивати одразу цілу склянку. Але щось мені підказує, що саме тут і лежить причина. Треба ще в пляшку шматок лимону кинути. Та поменше думати про воду, бо чим більше думаєш, тим більше хочеться пити.
Взагалі, останнім часом стало якось важкувато. Я не просто швидко втомлююсь, я можу втомитися ще толком не почавши щось робити. Постійно напружені плечі, а тепер ще й ребра. Вже навіть звикла до того, що коли сиджу, болять ребра, адже знизу їх підпирає живіт. Живіт стал великий та круглий, сильно випинається вперед. Частина тіла, де нема живота, тепер виглядає такою худою (: А ще я остаточно впевнилась, що з`явилось молозиво. Правда, поки лише в одній груді, але це точно воно. Темна полоса на животі стала яскраво коричневою, та й по всьому тілу можна знайти коричневі плямки, яких точно не було раніше. Сподіваюсь, вони колись зникнуть, мені подобається вкриватися веснянками, але це точно не схоже на веснянки. Печія не дає про себе забути, гевіскон поселився в мене на столі. Кальцій пити забуваю, але кістка болить вже не так сильно, лише деколи вранці, та коли йду дуже довго або дуже швидко. Розтяжок нема, дякувати Матері Природі, хоча живіт росте стрибками, раз - і став ще більший. Чи то я так помічаю... Та ні, чоловік теж так бачить. Дивно це все (:
На цьому тижні знов збираюсь по магазинах, докупити малечі одяг. Мама принесла пелюшки й простирадла, їх така величезна купа, що мені страшно її розбирати. А вона каже, ще треба купити. Куди? Якщо про одяг я ще сумніваюся, то постільної білизни в Лиси точно вже більше, ніж у нас.

@темы: Лисо-мамское, вагітне

URL
02:12

何でもできる. It's just a matter of time.
А до мене тільки щойно дійшло, що в мене набрякли ноги. Й добряче. Чомусь весь попередній тиждень слід від резинки шкарпеток на щиколотках не вважався мені чимсь важливим. Ще було б добре, якби в статтях писали щось одностайне. А то там пишуть менше пити, там - навпаки більше. Там пишуть робити ванночки з теплою водою, там - з холодною. Єдине, з чим згодні всі - їсти менше солоного. Поки вирішила робити холодні ванночки, просити чоловіка робити масаж, та час від часу лежати догори ногами. Щоб ще такого вигадати...

@темы: Лисо-мамское, вагітне

URL
01:02

何でもできる. It's just a matter of time.
Знов задрочу в МЕ. В першому лишилося три ключових місії включно з битвою за Цитадель. Була впевнена, що вже ніколи, нізащо. Та все одно. Жодна інша гра не чіпляє так, як ця. Чоловік бігає в "Neverwinter", пропонував побігати з ним, а в мене якась заочна антипатія до онлайн-ігор. До того ж, чомусь здається, що разом ми грати не зможемо, швидше посваримось.
Шукаю ідеї для верстання. Як зверстати книжку я, здається, зрозуміла, справа за технікою. Тепер хочу щось із картинками. Першою думкою був фотоальбом для малечі зі всілякими звірятами. Але для цього треба мати перед очима зразок, бо я уявлення не маю, що за наповнення в тих альбомах. Ті, що бачила, настільки жахливі, що не хочеться навіть у них зазирати вдруге. (Все одно накидала собі картинок для оформлення, на майбутнє. Малі панди та пінгвини такі класні)) Але думка поєднати корисне з корисним є цікавою, тож найближчим часом треба буде пошукати якихсь цікавих статей про вагітність та материнство та зверстати їх, як для журналу.

@темы: учебное, виртуальное, ігрове

URL
суббота, 15 марта 2014
22:33

Розсип

何でもできる. It's just a matter of time.
- В кімнаті вже три пристойні стіни, а завтра має стати пристойною вся кімната;
- Як і вчора почуваюся так, ніби це я стрибала вгору-вниз зі шпалерами;
- Насправді я цілий день просиділа з верстальними програмами;
- InDesign набагато зручніша, ніж PageMaker upd Але найкраща все ж таки QuarkXPress;
- Але я так і не зрозуміла в жодній з них, як там працювати з графикою. Впевнена, що є якийсь секрет, до якого я ще не дібралася;
- Але шматочок книги я таки зробила. Найскладніше - правильно розмістити сторінки;
- Наступного тижня маємо розібрати інструменти та вже можна буде переставляти меблі;
- Мені не можна чимсь зацикавлюватися пізно ввечері, усі необдумані думки нікуди не діваються та не дають спати;
- Мене жахає перспектива завтра розбирати шафу.

@темы: повседневное, учебное, семейное, виртуальное, рассыпное

URL
01:02

何でもできる. It's just a matter of time.
В українській мені не вистачає лише одного слова - внезапно.
Ну добре. Раптом! Я знов задумалася про фриланс, та так всерйоз задумалася, що заговорила про це з чоловіком. Він запропонував верстування - його друг якраз дизайнер-верстальник. П`ять хвилин на роздуми і в мене в торенті качається мультимедійний навчальний курс. Не знаю, що воно вийде, але поки що зацікавило.

@темы: повседневное, учебное

URL
пятница, 14 марта 2014
17:56

何でもできる. It's just a matter of time.
В кімнаті пахне мокрим папером. А ще тут нарешті є одна пристойна стіна. А ще пересування меблів - гарна нагода щоб прибрати там, куди зазвичай не долізеш. Все ж велика кількість оргтехніки - це проблема, її неможливо тримати чистою постійно. Принаймні в нашому домі. Не знаю, чому, але тут завжди багато пилу. Пилососити можна хоч щодня, але звісно щодня ніхто це робити не буде.
Дивно, шпалери клеїла мама, але я чомусь також почуваюся стомленою. Хоч нічого й не робила, вона навіть різати рулони мені не дала.

@темы: повседневное

URL
четверг, 13 марта 2014
22:41

何でもできる. It's just a matter of time.
Мені потрібний якийсь запобіжник, щоб коли ліміт сил закінчується, я вимикалася одразу, а не за годину, коли скінчу те, чим займалася. Бо борщ чудово доварив би й чоловік, а я цим борщем перевищила свій ліміт й кілька годин вже приходжу до тями. Я ж така самостійна, я ж ніколи не прошу по допомогу. Тому що дурна. Я себе ледь впізнаю в дзеркалі, так виріс живіт, мені важко підніматися сходами, але в побуті я не можу собі дозволити відпочити. Або цілий день не роблю геть нічого, або за один день роблю геть усе. Чомусь та частина мене, яка готує та прибирає, ніяк не може втямити, що я вагітна! Що мені треба відпочивати! Що я потребую допомоги чоловіка, який би він не був зайнятий! Щоразу лаю себе за це, але щоразу роблю те саме. Я й по харчі досі часто ходжу сама, навіть якщо купити треба чогось багато. Тож автоматичний вимикач мені просто необхідний. Шкода, що такого іще не винайшли.

@темы: повседневное

URL
13:47

何でもできる. It's just a matter of time.
Хождіння по муках завершилось успіхом (хоч лікарняний мені все ж таки не виправили), принаймні, я на це сподіваюсь. Бо дуууже не хочеться знов туди йти. Добре б вже не з`являтись на заводі аж поки лікарняний не скінчиться. Усі навколо радять почитати, як нараховують гроші на народження дитини в Росії. Дивні люди. От зараз прийде добрий дядечко Путін та дасть усім купу грошей. Щось мені в це не надто віриться. Доречі, про гроші колись давно читала, для власного розвитку, спробувала щось порахувати, вирішила, що то необ`ємний простір для махінацій, та кинула. Та й взагалі. Аліса буде українкою.
Спала сьогодні години чотири, не більше. Бо після вчорашнього потоку інформації в голові бродило безліч думок, які терміново треба було думати. До ранку вони чекати не хотіли, тож я й не спала. А тепер після біганини, як каже мій тато, "трактор втомився". А справ неймовірна кількість. Завтра прийде мама клеїти нам шпалери, тож треба як мінімум прибрати зі столів все зайве, щоб завтра лишилося тільки швиденько розібрати комп`ютери та посунути столи.
Менеджер з магазину поки не відповідає. Здається, я поки що лишилася без свого жаданого слінгу.

@темы: повседневное, Лисо-мамское, вагітне, заводское

URL
03:04

何でもできる. It's just a matter of time.
Мені не хочеться спати. Зовсім. За умови того, скільки зараз часу, та скільки завтра справ, це проблема. А все через те, що надвечір я раптом згадала про купу речей, які хотіла погуглити, а в процесі ще й чоловік додав пару запитів, а потім ми все це довго обмірковували та обговорювали, а потім я згадала ще дещо... І тепер мені не хочеться спати. Чоловікові, доречі, теж, він сидить за ікселем, вкотре щось допрацьовує в своїй грі, та фоном дивиться "Футураму". Може, вже й не лягати? (:

@темы: повседневное

URL
среда, 12 марта 2014
23:56

何でもできる. It's just a matter of time.
Мій чудовий, гарний, з прекрасними відгуками май-слінг лежить на складі "Нової пошти" в Києві. А "Нова пошта" відсьогодні зупинила відправлення до Криму. Пишу до менеджера магазину, щоб відправили хоча б Укрпоштою (поки можливо хоча б це), але, здається, всі мої замовлення накрилися мідним тазом. Бо більшість магазинів Укрпоштою не відправляють, до того ж в багатьох необхідна передплата. А як я платитиму, якщо не впевнена, що воно прийде? Добре, що вчора одне з них не оплатила, хоч збиралася.

@темы: Лисо-мамское, вагітне

URL
20:04

何でもできる. It's just a matter of time.
Наскільки я пам`ятаю, після Другої Світової тих, хто співпрацював із німцями, відправляли у табори. Зараз, дивлячись на те, як керчани вітають війскові колони окупантів, я починаю вважати, що в цьому щось є...

@темы: политическое

URL
16:52

何でもできる. It's just a matter of time.
Як же вимотує це хождіння по мукам... Це я про оформлення декрету. Виявилось, що на роботі мені десь, не знаю, з яких запасів, знайшли ще один день відпустки. І оформили по сьогоднішній день, хоч я писала по вчора. А мені ніхто не сказав. І тепер в мене лікарняний перекриває відпустку. Завтра треба знов іти до ЖК, просити, щоб виправили. Але завтра мій лікар на якомусь семінарі в Симферополі. А вона завідувачка ЖК. Всі печатки лежать у неї в сейфі. А виправлення на лікарняному треба завірити печатками. Охххх... Ще й гроші прийдуть не на картку, а в касу. Здригаюся щоразу, як згадую чергу туди. Приблизно такі черги зараз стоять у Приват-Банку, бо там обмежили видачу грошей з вкладів. Ото таке саме мені доведеться вистояти тут. Прийшла додому, проспала дві години, але не відчуваю, що відпочила. А завтра знов те саме.
На роботі всіх розмов про політику. Дехто видно, що наляканий. Але кажуть, весь завод за приєднання до Росії, аж бігом. Цікаво, де вони планують працювати, коли завод закриють. А можуть, адже, по-перше, належить він київській компанії, тобто всі гроші там, по-друге, абсолютно уся сировина поставляється українськими компаніями, і то завжди намагаються знайти щось дешевше. Хоч, може щось і змінилося за ці півтора місяці, що я вдома, але не думаю, що сильно. Але людей не розумію. Втім, я їх взагалі не розумію, тож це не новина.

@темы: Лисо-мамское, вагітне, заводское

URL
вторник, 11 марта 2014
21:04

何でもできる. It's just a matter of time.
Я подивилася на свій дизайн, вирішила, що хочу змін, змінила його та... Чоловік це назвав розумним словом "розвіртуалізація". Я це називаю зняттям масок. Я надто звикла до свого віртуального обличчя, але йому не місце в щоденнику. Адже тут я не ховаюся, тут я справжня й відверта. Мені тут подумалося - Хогвартс для мене був такою собі величезною сублімацією, я створила собі альтер-его, і це альтер-его було таким, якою хотіла б бути я сама. І тепер, коли я збираюся покинути Хогвартс (тимчасово чи назавжди - це як вже вийде), я вже не можу відмежувати частину себе зі словами - це не я, це мій персонаж. Я більше не "гадалка в рожевому", мені вже не хочеться грати когось, кто міг би бути мною. Мені хочеться врешті стати собою насправді. Тож власні фотографії в щоденику - це, мабуть, перший крок до зближення моїх реального та віртуального "я". Здається, я... дорослішаю?
А ще це найкропітливіше, що я колись робила в фотошопі Оо

@темы: душевное, виртуальное

URL
14:52

何でもできる. It's just a matter of time.
А мене накрило, мене тепер не можна пускати саму в дитячі магазини! Пішла лише подивитися, чи є в одному магазині ліжечка, ліжечок не було, зате був пеленатор та купа одягу. Шматочок тієї купи тепер лежить у мене в пральній машині, чекає свого часу. І як назло майже все рожеве! Навіть пеленатор! Все, більш рожевих речей не купую, жодної. Цікаво, чи так воно вийде, як я загадую (: Іще треба пару чоловічків, пару бодиків та може одну кофтинку і щось на виписку. А ще сьогодні вишлють май-слінг. Трикотажний, бо для зовсім малечі.
Шляхом перегляду списку та викидання всього, з чим не поїдеш, список скоротився десь вдвічі. Не хочу купувати жодної великої речі. Хіба ліжко, без якого не обійтися, та сподіватися, що батьки потім зможуть його переслати. А якщо віддадуть (це дізнаємось завтра), то й лишити його тут, а на місці купити нове. Я вже навіть на поліс витрачатись не хочу, але це ще далеко, подивимось-подумаємо разом. Пелюшки та простирадла вже пошила мама, комод купувати не буду, коляску, скоріш за все теж, ванночку так само. Тож з великого та дорогого не лишається аж нічого. А ще кажуть, на малу дитину треба багато грошей (: Може комусь і треба, але не нам.

@темы: семейное, Лисо-мамское, вагітне

URL
понедельник, 10 марта 2014
19:30

何でもできる. It's just a matter of time.
Іще один день до мамської історії. Вперше живіт не дав нормально одягтися, другу шкарпетку на мене надів чоловік (:

@темы: Лисо-мамское, вагітне

URL
11:17

何でもできる. It's just a matter of time.
Засинала з головним болем, прокинулася з ще сильнішим. Температури начебто нема, але стан такий, ніби є. Що воно таке та як з цим боротися - шуш його знає.
Нас із чоловіком охопила депресія. Нічого не хочеться робити. Ні-чо-го. Хоча нам є, чим зайнятися. Для мене відчуття давно знайоме, а ось йому, здається, несолодко та дуже незвично. Намагаюся якось підбадьорювати, але не впевнена, що добре виходить.
Українська згадується легко, але деякі слова все ж таки маю силою виколуплювати з голови. На щастя, таких не надто багато.

@темы: повседневное

URL
воскресенье, 09 марта 2014
14:38

何でもできる. It's just a matter of time.
У приступі націоналізму та з метою згадати й звикнути спілкуватися, відтепер намагатимуся писати українською. Не знаю, наскільки мене вистачить, але корисно буде в будь-якому випадку.
Хром підкреслює кожне слово (:

@темы: повседневное

URL
12:30

何でもできる. It's just a matter of time.
По дороге со стороны переправы только что проехала колонна военной техники. Кажется, номеров на грузовиках не было. А люди им машут и сигналят. Идиоты. Самое обидное в том, что обеспокоенного керчанина я действительно видела ровно одного - Саню вчера. И если каким-то невероятным чудом все успокоится сейчас, если местные не получат паспорта граждан РФ, они еще и расстроятся. Как сказал мой муж сегодня утром: "Как же мне стыдно жить в Крыму". И я согласна с ним.
Переезд в столицу не отменяется. Он откладывается до того момента, когда я снова стану транспортабельной. Говорят, с совсем маленькими детьми путешествовать проще, чем с подросшими. Вот и узнаю. Потому что даже если произойдет то самое невероятное чудо, жить здесь я не хочу. У переезда в другой город хватает минусов, но плюсов несоизмеримо больше. В том числе и для меня лично. Я всегда тяжело сходилась с новыми людьми. А тут поменяется все окружение полностью. И придется в срочном порядке к этому адаптироваться. В общем, я тут начинаю проговаривать некоторые фразы про себя на украинском, вспоминаю державну мову. Один шуш говор ко мне прилипает быстро и намертво, так пусть это будет чистый украинский, а не суржик.

@темы: политическое, повседневное, семейное, переїзне

URL