Я боюся писати домашку Софі. Боюся її розчарувати. Нещодавно вона назвала мене дуже цікавою, і тепер мені не хочеться зіпсувати це враження.
Так, ми майже однакові. Так, у нас на багато речей однакові точки зору. Так, ми працюємо на одній хвилі й розуміємо одне одну з півслова.
Але я точно знаю, що вона більш освічена, розумніша за мене. І боюся, що вона в мені розчарується. І не можу написати їй домашку, хоч вона сама цього хоче.
Я й справді така дурна, Мати Природо...