пятница, 27 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
День почався з того, що я послизнулась на мокрій землі, сильно потягнувши поперек, через що тепер хожу через силу і трохи врозкоряку. А закінчився тим, що намагаючись з'ясувати, чому тече бачок, ми (ладно, я) геть зламали механізм. Навіть в танках рейтинг не змогла підняти. Скоріше б вже ніч.
何でもできる. It's just a matter of time.
Утреник ми пережили, навіть без втрат. Хоча спочатку Алісина реакція на людей була, в цілому, очікуваною - вона дуже злякалася, коли батьки набилися в роздягальню, і вимагала, щоб ми негайно пішли додому. Я, в принципі, була вже готова йти, але, на щастя, її вдалося заспокоїти. Танцювала, пробувала співати в міру своїх мовних можливостей, краще за всіх кланялась. Була дуже-дуже зосереджена, через це здавалась суворою і засмученою. Зараз вона досі у святковій сукні, грається в принцесу. А я намагаюсь переглянути засняте відео, щоб зрозуміти, чи не треба там щось повирізати, але вона щоразу змушує вимкнути.
понедельник, 23 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
На вулиці холодно, вночі вже був мінус. Вдома в сукні з рукавом і колготках - норм. Дитину сьогодні вдягала вже в зимову куртку, тим більше, що в п'ятницю вона мені влаштувала істерику через те, що куртка не рожева. Доведеться тепер на весну купувати рожеву, блін. Зимова (від нового костюма) теж не рожева, сиренева, але вдалося вмовити.
В садок пішли без сліз, бо тато вчасно заболтав її утреником. Про красиву сукню і танці з яблучком. Аби це діяло весь тиждень, я хоча б не відчуваю себе катом священної інквізиції.
Нарешті - нарешті!!! - з'явився прорив у мовленні. Щодня чи майже щодня нові слова. Займенники з'явились, багато одразу. Вимовляє вже не по складах, а цілими словами майже все. Почала дражнитись! Підбігає до мене, показує пальцем, каже "Ти - акула!" і тікає, регочучи. Вчора після довгої перерви погодилась поговорити скайпом з бабусею й дідусем, вони теж кажуть, що дуже велика різниця. Боюся наврочити, але, здається, дитина нарешті відчула необхідність вербального спілкування.
В садок пішли без сліз, бо тато вчасно заболтав її утреником. Про красиву сукню і танці з яблучком. Аби це діяло весь тиждень, я хоча б не відчуваю себе катом священної інквізиції.
Нарешті - нарешті!!! - з'явився прорив у мовленні. Щодня чи майже щодня нові слова. Займенники з'явились, багато одразу. Вимовляє вже не по складах, а цілими словами майже все. Почала дражнитись! Підбігає до мене, показує пальцем, каже "Ти - акула!" і тікає, регочучи. Вчора після довгої перерви погодилась поговорити скайпом з бабусею й дідусем, вони теж кажуть, що дуже велика різниця. Боюся наврочити, але, здається, дитина нарешті відчула необхідність вербального спілкування.
воскресенье, 22 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
Ці вихідні проходять у вирішенні двох моментів:
1. Для нас починається ера утреників. У п'ятницю в садку щось типу свята осені, до нього мене попросили заламінувати вирізане з паперу велике яблуко, з яким буде танцювати дитина, а ще треба було підготувати "парадне" вбрання. До цього "парадних" моментів нам якось не траплялося, тож довелося побігати, і то ще не все готове. Сукню знайшла, не смійтеся, у секонді за смішну сумму. Рожева двошарова: підкладка і мереживо. Туфлі відчистила, залишилось чимось замазати подряпини, на білому дуже видно. Купила білу стрічку на пояс, білий обідок з кількома рожевими бусинами та білі колготки. Треба знайти кофту, яку мама їй в'язала рік тому, теж білу. Без неї замерзне, бо сукня без рукавів. Можна було б, звісно, взяти сукню напрокат, я навіть знаю, де, але дорого і що як зіпсує?
Тепер мені просто цікаво, як їх вчитимуть танцювати. Не можу уявити, як вивчити танець з групою трирічних дітей, які ще й ходять в садок сяк-так.
2. Ми з П. захворіли. Знов. Точніше, знов не встигли до кінця вилікуватись. Якщо подумати, ми з вересня хворіємо безперервно, то гірше, то краще, але постійно. Самі ми з цим якось вже змирилися: акліматизація плюс купа причин для стресу відправили імунітет в глибокий мінус. Головне знов не заразити дочку, бо вона-то якраз щойно дійсно одужала. Ну, і перший утреник пропустити не хочеться, не дарма ж я вчора півдня бігала по магазинах)
1. Для нас починається ера утреників. У п'ятницю в садку щось типу свята осені, до нього мене попросили заламінувати вирізане з паперу велике яблуко, з яким буде танцювати дитина, а ще треба було підготувати "парадне" вбрання. До цього "парадних" моментів нам якось не траплялося, тож довелося побігати, і то ще не все готове. Сукню знайшла, не смійтеся, у секонді за смішну сумму. Рожева двошарова: підкладка і мереживо. Туфлі відчистила, залишилось чимось замазати подряпини, на білому дуже видно. Купила білу стрічку на пояс, білий обідок з кількома рожевими бусинами та білі колготки. Треба знайти кофту, яку мама їй в'язала рік тому, теж білу. Без неї замерзне, бо сукня без рукавів. Можна було б, звісно, взяти сукню напрокат, я навіть знаю, де, але дорого і що як зіпсує?
Тепер мені просто цікаво, як їх вчитимуть танцювати. Не можу уявити, як вивчити танець з групою трирічних дітей, які ще й ходять в садок сяк-так.
2. Ми з П. захворіли. Знов. Точніше, знов не встигли до кінця вилікуватись. Якщо подумати, ми з вересня хворіємо безперервно, то гірше, то краще, але постійно. Самі ми з цим якось вже змирилися: акліматизація плюс купа причин для стресу відправили імунітет в глибокий мінус. Головне знов не заразити дочку, бо вона-то якраз щойно дійсно одужала. Ну, і перший утреник пропустити не хочеться, не дарма ж я вчора півдня бігала по магазинах)
пятница, 20 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
Нарешті дібралась до спортзали. Мушу сказати, що в Керчі зала була "багачє", зате тут, з урахуванням курсу валют, абонемент дешевший майже вдвічі. І можна купити абонемент на довгий період, там були тільки на місяць.
Позаймалась нормально, доріжка, тренажери в основному на ноги, степпер. Без фанатизму, бо майже сотня і довга перерва. До дому дійшла на ватних ногах, добре хоч поряд. Можна буде навіть ввечері ходити, якщо Аліса хворітиме і сидітиме вдома.
Вага сьогодні 98,6.
Позаймалась нормально, доріжка, тренажери в основному на ноги, степпер. Без фанатизму, бо майже сотня і довга перерва. До дому дійшла на ватних ногах, добре хоч поряд. Можна буде навіть ввечері ходити, якщо Аліса хворітиме і сидітиме вдома.
Вага сьогодні 98,6.
четверг, 19 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
Відвела нарешті дитину в садок. На підході до садка плакала, в групу вже заносила на руках, але з-за дверей криків було не чути, і не дзвонили, тож норм. А я за цей час нагуляла 12 тисяч кроків: поблукала лісом, мріючи про майбутнє, дібралася до магазину з дешевим одягом, купила собі штани в зал, а потім пішла в стару Боярку. Давно збиралася дійти до стародавньої церкви та Городища, звідки почалася, власне, Боярка. Тепер я сповнена сил і позитиву, тож цілком зможу пережити і завтрашні ранкові істерики. Головне, що я знаю - їй там добре. І мені добре отак побути на самоті, подумати, провітрити голову. Щоб мати сили щиріше проявляти свою любов до неї.
среда, 18 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
Довго думала про #faceofdepression
Ну і ось.
читать дальше
Я, здається, вже викладала це фото. І я, здається, ще близько місяця не наважувалася написати про свій стан. Боялася визнати, що у мене проблеми. Не схоже, правда? Я посміхаюсь, я з макіяжем, я святкую з родиною Новий рік. Але всередині чорна діра, яка поглинає емоції. Я постійно плачу через те, що дочка не потребує мене, а постійно висить на татові. Я лежу на ліжку годинами і не можу чогось захотіти. Я роблю тільки критично важливі для виживання речі.
На щастя, я змогла визнати свої проблеми і піти до лікаря. Я дуже рада, що цей стан вдалося подолати двома упаковками таблеток, двома тижнями танців живота і новим хобі. Тому що те, що відчувала я, було найлегшим з усіх можливих варіантів. Всього лише післяпологовий збій гормонального фону. Всього лише. Я боюся уявити, в якій безодні знаходяться ті, хто живе так роками. Я можу зрозуміти, чому люди в депресії накладають на себе руки. Я тепер точно знаю, що ніхто не застрахований.
Ну і ось.
читать дальше
Я, здається, вже викладала це фото. І я, здається, ще близько місяця не наважувалася написати про свій стан. Боялася визнати, що у мене проблеми. Не схоже, правда? Я посміхаюсь, я з макіяжем, я святкую з родиною Новий рік. Але всередині чорна діра, яка поглинає емоції. Я постійно плачу через те, що дочка не потребує мене, а постійно висить на татові. Я лежу на ліжку годинами і не можу чогось захотіти. Я роблю тільки критично важливі для виживання речі.
На щастя, я змогла визнати свої проблеми і піти до лікаря. Я дуже рада, що цей стан вдалося подолати двома упаковками таблеток, двома тижнями танців живота і новим хобі. Тому що те, що відчувала я, було найлегшим з усіх можливих варіантів. Всього лише післяпологовий збій гормонального фону. Всього лише. Я боюся уявити, в якій безодні знаходяться ті, хто живе так роками. Я можу зрозуміти, чому люди в депресії накладають на себе руки. Я тепер точно знаю, що ніхто не застрахований.
вторник, 17 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
Сьогодні день фейлів, але я зробила тайп 40 сторінок Хйоки за два дні і можу пишатися хоча б тим. Ще на мені клін наступного розділу Хйоки. Ну, і переклад, яким я останній тиждень не займалась, бо ніколи. Бо ще два переклади манги, а це вже якось занадто. Піду клінити далі.
суббота, 14 октября 2017
18:25
Доступ к записи ограничен
何でもできる. It's just a matter of time.
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра
何でもできる. It's just a matter of time.
Я не вірю в бога і божу матір, але якщо вони є...
14.10.2017 в 11:36
Пишет Mister_Key:URL записи
Зі святом, захисниці та захисники, най береже вас Божа Матір. А ви збережете нас. У це я вірю.
何でもできる. It's just a matter of time.
В Аліси дуже сильний прогрес в мовленні. Ні, вона не почала говорити без упину, вона не стала вимовляти нормально всі звуки, але сталося дві речі, яких я дуже давно чекала і на які провокувала весь час. По-перше, дитина намагається говорити нові слова. В неї нічорта не виходить і все одно доводиться показувати жестами і вгадувати, але! Вона старається! В неї поступово з'являється така потреба! І нові слова не зникають, ми навіть кілька зрештою розшифрували, це виявились "моє" та "новий". По-друге, вчора я купила їй нову ляльку замість Барбі, яку вона зламала так само, як і я колись свою власну - відламавши нафіг ногу й кріплення. І вдома дочка нарешті повелася на провокацію "Як звати твою ляльку?" Я запропонувала їй згадати, як звуть дівчат в садку, і назвати ляльок їхніми іменами. Тепер у неї є Аня (не пам'ятаю, чи є там Ані, але вони є всюди, тож напевно хоч одна має бути) і Міна (майже впевнена, що вона просто не виговорила Мілана, бо Мілан там троє). Від фрази "Ля нова Аня!" я розтікаюсь і ледве стримуюсь, щоб не стрибати від радості.
пятница, 13 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
Якщо тенденція "дуже вдала п'ятниця 13-го" ще існує в моєму житті, то до вечора має статися щось надзвичайно хороше, щоб компенсувати жахливий початок дня. Ну, тому що ми провели його в лікарні, де більше години чекали своєї черги зайти до лікаря. Аліса від утоми влаштувала істерику, і, я думаю, саме через це вперше за останню добу розкашлялась. Так, прямо в той момент, коли її слухали стетоскопом. Доречі, слухали її через одяг, і я тепер думаю, чи не був цей "бронхітний кашель", який почула маразматична жінка років за сімдесят, шурхотінням досить вільного одягу на дитині? Останньою краплею стало прописане молоко з содою. Молоко з медом я ще можу зрозуміти, на собі відчула, що мед дійсно пом'якшує горло. Мед я купила, молока теж, рік тому солодке молоко дитині подобалось. Але якщо не стане пити, то не буду й змушувати. У вівторок підемо до нашого дільнічного, він мені здається адекватнішим. Не ідеальним, звісно, але він точно не пропонував мені лікувати ГРВІ антибіотиками.
З несподіваних приємних бонусів: Аліса дійсно засмутилася, що не може поки піти в садок, вона явно туди хоче. А ще забрали замовлені недавно книжки: три збірки казок та пригодницькі оповідання. Одна з книжок випадкова, я не впевнена навіть, що вона дитині сподобається, але це книжка за улюбленим мультиком мого чоловіка. Мабуть, це скоріше подарунок для нього))
З несподіваних приємних бонусів: Аліса дійсно засмутилася, що не може поки піти в садок, вона явно туди хоче. А ще забрали замовлені недавно книжки: три збірки казок та пригодницькі оповідання. Одна з книжок випадкова, я не впевнена навіть, що вона дитині сподобається, але це книжка за улюбленим мультиком мого чоловіка. Мабуть, це скоріше подарунок для нього))
четверг, 12 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
Просто підніміть руки ті, в кого маленькі діти щоразу вкладаються/вкладались спати зі скандалом і сльозами. Якщо таких виявиться більше, ніж одна я, мені стане набагато легше.
何でもできる. It's just a matter of time.
Добре погуляли - це коли вдома потім доводиться перевдягати дитину повністю, бо вона не оминула жодної калюжі на своєму шляху, і з неї тече, буквально.
Годували голубів, компанія підлітків зацікавилась, показала їм, як зловити голуба, наступні 15 хвилин вони намагались зловити одного конкретного, але він був впертішим за них. Зате вони нафотографувались із купою інших.
Помітила, що про себе називаю їх дітьми, хоча вони молодші за мене всього років на 10.
Годували голубів, компанія підлітків зацікавилась, показала їм, як зловити голуба, наступні 15 хвилин вони намагались зловити одного конкретного, але він був впертішим за них. Зате вони нафотографувались із купою інших.
Помітила, що про себе називаю їх дітьми, хоча вони молодші за мене всього років на 10.
среда, 11 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
Двічі за сьогодні зловила дивний баг. Коли я скаржуся чоловікові, що не хочу/не можу чогось робити, мені потім стає соромно і я все одно це роблю. Перший раз я поскаржилась вранці, що не хочу працювати, і одразу ж відкрила мангу, яку перекладаю. Другий раз поскаржилась, що погано почуваюся, а через ремонт мережі завтра весь день не буде води, тож треба хоч якось до цього приготуватись. Я мала на увазі лише помити посуд та наповнити велику банку води. Але окрім цього я ще й прибралася у ванній. Це дуже-дуже дивно, і мені не подобається, що рушійною силою для мене є безпідставний сором.
воскресенье, 08 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
В рамках вивчення англійської дивлюся з субтитрами "Гру Престолів". Треба зазначити, що перші сезони я не дивилась, лише читала перші книжки, зацікавилась подіями на екрані сезону з п'ятого, а дивилась пильно лише останні два. Але тепер дивлюся все з самого початку. І мушу впевнено зазначити - я ненавиджу Джейме-з-обома-руками. Хай навіть він виглядає приблизно вп'ятеро краще, ніж наступна версія, але я його ненавиджу.
пятница, 06 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
Здається, я досягла деякого просвітлення. До мене раптом дійшло, як важко було моїй дочці пережити ті дні, коли я раптом зникла невідомо куди і невідомо наскільки. В неї просто жахливий стрес, от вона й зливає його на єдину людину, яку має в постійному доступі - на мене. Їй просто погано, вона боїться, що я знов зникну, вона дійсно дуже-дуже сильно боїться. Але це пройде. Тепер я розумію причини її поведінки, тому зможу бути більш терплячою.
четверг, 05 октября 2017
何でもできる. It's just a matter of time.
Той факт, що я лежала в лікарні, поставив переді мною нову проблему. Аліса тепер боїться, що я зникну. Коли питаю про садок, вона хитає головою і каже "мама". Тобто в садку мами не буде. Тому вона туди не хоче. Бо минулого тижня я їй пояснювала: треба піти в садок, бо мама має йти до лікаря. Ну і ось, маємо. Якщо піти в садок, мама знов потрапить до лікарні. У мене вже мозоль на язику пояснювати й обіцяти, що я нікуди не дінусь. І в садок дійсно треба, бо, по-перше, мені потрібна перерва, по-друге, дитині нудно без компанії. Боюся її сліз, навіть знаючи, що там вона миттєво заспокоюється. Але ж під ці сльози її треба підняти, змусити вдягтись і довести до місця. За цей час у мене почнуть труситись руки, а я сама почну себе ненавидіти. Ех.
何でもできる. It's just a matter of time.
Тим не менш, незважаючи на вже не два, а не пам'ятаю скільки скандалів за день, він був досить продуктивний. Я працювала з мангою (тайпила свій власний проект та перекладала командний), збирала відео-пазли на пазл-інгліші, дивилась "Гру Престолів" там же (пообіцяла собі, що після першого сезону вимкну російські субтитри і колись в районі четвертого спробую вимкнути їх взагалі), готувала їжу, мила посуд, заповнювала рахунки за побутові послуги. А найголовніше - переклала ще 4 тісячі знаків з Хйоки. Мене це дійсно захоплює, але зупиняюсь, коли відчуваю, що втомлююсь і мізки ворушаться важче. Воно ще жахливе, абсолютно не редаговане, але 10 тисяч знаків вже є. В першому оповіданні з тома їх 50. П'ята частина за три дні. Для початку непогано.
何でもできる. It's just a matter of time.
Дві спроби вийти з дитиною на вулицю - два скандали через необхідність перевдягання. Якщо я завтра не зможу витягти її з дому, щоб отримати довідку в садок, я остаточно йобнусь нафіг, тому що без садка я не маю жодної змогу відпочити від її постійних капризів.
Здається, Всесвіт дав нам змогу ще раз добряче поміркувати, чи дійсно ми хочемо двох дітей, бо весь цей тиждень я цілком впевнена, що мені й Аліси з головою.
Здається, Всесвіт дав нам змогу ще раз добряче поміркувати, чи дійсно ми хочемо двох дітей, бо весь цей тиждень я цілком впевнена, що мені й Аліси з головою.