なんでもできる (нан демо декіру) - той, хто може що завгодно.
вторник, 13 августа 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Отак от падаєш в самісінькі глибини самооцінки, коли розумом-то розумієш, що ні, я далеко не найтупіша в світі, і не страшно, що мене будуть оцінювати, ці люди вчать дуже багато людей щомісяця, вони точно бачили вже не 50 відтінків тупості, а набагато більше, і я точно ну ніяк не можу бути гіршою за це. Розумієш, але всередині - не відчуваєш. Згадуєш, що, взагалі-то, якраз планувала подивитись відео про складові самооцінки і як її вивести на адекватний рівень. Дивишся, паралельно аналізуючи і прикладаючи на себе інформацію з відео. І - о диво! - розумієш, що більша частина того, що все життя вважала своїми недоліками, насправді не недоліки зовсім, і виправляти їх не треба, бо виправлення можливе тільки через ламання себе і перекроювання по чужих лекалах. І що взагалі-то ми з людиною, з якої я фанатію останні півроку, якою захоплююсь і яку вважаю абсолютно неймовірною, насправді надзвичайно схожі. Якраз так співпало, що пару днів тому я намагалася сформулювати, що мене в цій людині найбільше подобається, і, сформулювавши, спитала в Дарі, як це перекласти японською, бо людина ця - японський айдол. І так вже сталося, що це визначення в сім складів - тепер і моє визначення теж. Це дуже велика частина мого внутрішнього пазлу. Я наближаюся до того, щоб зрозуміти, хто я є.
なんでもできる (нан демо декіру) - той, хто може що завгодно.
なんでもできる (нан демо декіру) - той, хто може що завгодно.
воскресенье, 11 августа 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Все-таки не всі плани у мене не виконуються. План занять з дочкою був - за літо навчити плюс-мінус читати та робити берізку (єдина гімнастична вправа з танців, яка їй не давалась зовсім). План повністю виконано - берізка вже не валиться набік і курс ребус-методу пройдено до кінця. До кінця літа ще встигне натренуватись зав'язувати шнурки і може ще щось.
пятница, 09 августа 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
От є доставка піци чи суші чи ще якоїсь їжі додому. Але чому немає доставки додому тортиків? Я помираю хочу солодкого, але я заслабка, щоб іти зараз в магазин, ще й з Алісою, я після того, як помила котячий лоток, мусила півгодини відлежуватись - захворіла, так, перший симптом, як завжди, страшна втомлюваність. Є доставка з супермаркетів, і так, звісно ж, там можна замовити солодощі. От тільки доставка ця буде не сьогодні. Чому ніхто не додумався хоча б в тих же піцеріях додати розділ з десертами?
четверг, 08 августа 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Я зараз дуже шкодую, що у мене немає дзеркала в повний зріст, тому що на мені зараз гештальт. Все своє чортове життя, ще з дитинства, я мріяла про джинсову сукню. Але в дитинстві і підлітковому віці, коли в моді була джинса в усіх її проявах, я не мала права голосу. Буквально, я носила те, що обирала мама. Більшою частиною це були речі, які до того носила дочка її подруги, старша за мене на 4-5 років. Але навіть тут я не могла обирати. Там була, наприклад, дуже класна, як мені здавалося у 8 класі, довга трикотажна сіра спідниця, яку я мріяла носити в школу - з білою чи чорною водолазкою і сірою в'язаною кофтою, мені це здавалося дуже круто. Але мама, не спитавши мене, обрізала цю спідницю до коліна, сказавши, що я носитиму її вдома. Так, це ще одна образа на маму. Про джинсову сукню тільки мріяти й залишалося, мені б її ніколи не купили, що здавалося мені дуже несправедливим, бо мама сама таку сукню мала, але я не відчувала себе вправі сперечатися.
А коли я нарешті почала заробляти власні гроші, джинса зникла. Куртки й сукні було не знайти, тільки штани і якщо добре пошукати спідниці. Не дивно, що якось, зайшовши в секонд і побачивши там цю сукню, я схопила її, навіть не міряючи. Вона дивно скроєна, вона абсолютно не приховує ніяких недоліків, але я закохалася в неї. Проте, купувати без примірки було поганою ідеєю. Вона ще й досі мені затісна. Я прокляну все, коли буду її знімати. Але я схудла, я нарешті можу її носити, хоч якось. Джинсову сукню, про яку мріяла з дитинства.
А коли я нарешті почала заробляти власні гроші, джинса зникла. Куртки й сукні було не знайти, тільки штани і якщо добре пошукати спідниці. Не дивно, що якось, зайшовши в секонд і побачивши там цю сукню, я схопила її, навіть не міряючи. Вона дивно скроєна, вона абсолютно не приховує ніяких недоліків, але я закохалася в неї. Проте, купувати без примірки було поганою ідеєю. Вона ще й досі мені затісна. Я прокляну все, коли буду її знімати. Але я схудла, я нарешті можу її носити, хоч якось. Джинсову сукню, про яку мріяла з дитинства.
何でもできる. It's just a matter of time.
Між тим моя вага сьогодні 102 кг, що на 5 кг менше, ніж під час першого за довгий час зважування у березні і на 2,5 менше з початку більш-менш активного схуднення 5 тижнів тому. А імт перейшов з рівня ожиріння другого ступеню на рівень ожиріння першого ступеню. Рухаємось далі. Планів не будую, бо дуже розчаровує, коли не вдається план виконати, а майже завжди не вдається, просто рухаюся в цьому напрямку.
суббота, 03 августа 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Знов ресурси десь глибоко на дні. Немає сил навіть записувати бодай щось. Втомилася. Втомилася бути 24/7 з дочкою. Втомилася не мати можливості побути хоч трохи самій. Сьогодні вперше за дуже-дуже довгий час змогла вийти в ліс. Всього півгодини, але ці півгодини я була така щаслива. На днях їздили з дочкою в Київ. Завдяки зміні обстановки я була дуже спокійна, але коли повернулись додому, цей дзен миттєво десь зник. Заледве змушую себе хоч трохи вчитись. За весь липень жодного разу не сіла на велотренажер. В голові стукає "скоро осінь, скоро осінь". Я планувала до осені хоч трохи визначитись, що робити далі. Здається, мені час перестати планувати, щоб не переживати через те, що плани не здійснюються.
вторник, 23 июля 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
З усіх подарунків на доньчин день народження нам - мені - найбільше зайшли доміно з принцесами і отака гра:

Я мала щодо неї сумніви, думала, доведеться весь час піддаватися Алісі, поки вона зрозуміє, як в це грати, але я сильно помилялася. Вже з другого разу Аліса дуже впевнено виграє в простий варіант гри, і це дійсно дуже весело. Другий та третій варіанти йдуть складніше, зате тренують навичку візуально оцінювати кількість об'єктів, що корисно саме по собі, дитина рахує все швидше і я відчуваю, що вже скоро ми перестанемо за нею встигати. Коротше, рекомендую, воно класне.
Дженга мені теж подобається, але бісить будувати вежу, а потім збирати кубики в коробку. Але весело, особливо, якщо всім втрьох.
При цьому я, взагалі-то, зовсім не фанат настолок, навіть навпаки, я в дитинстві була знавцем пасьянсів, щоб не грати в карти з суперником. Але це набагато краще, ніж понічки і ляльки, це я збагнула ще коли Аліса місяць сиділа вдома і ми щодня грали в уно. Тож накупити таких ігор було дуже непоганою ідеєю. Принаймні, це літо дається мені набагато легше, ніж попереднє.

Я мала щодо неї сумніви, думала, доведеться весь час піддаватися Алісі, поки вона зрозуміє, як в це грати, але я сильно помилялася. Вже з другого разу Аліса дуже впевнено виграє в простий варіант гри, і це дійсно дуже весело. Другий та третій варіанти йдуть складніше, зате тренують навичку візуально оцінювати кількість об'єктів, що корисно саме по собі, дитина рахує все швидше і я відчуваю, що вже скоро ми перестанемо за нею встигати. Коротше, рекомендую, воно класне.
Дженга мені теж подобається, але бісить будувати вежу, а потім збирати кубики в коробку. Але весело, особливо, якщо всім втрьох.
При цьому я, взагалі-то, зовсім не фанат настолок, навіть навпаки, я в дитинстві була знавцем пасьянсів, щоб не грати в карти з суперником. Але це набагато краще, ніж понічки і ляльки, це я збагнула ще коли Аліса місяць сиділа вдома і ми щодня грали в уно. Тож накупити таких ігор було дуже непоганою ідеєю. Принаймні, це літо дається мені набагато легше, ніж попереднє.
何でもできる. It's just a matter of time.
So many hard thoughts. So much anxiety. I should probably talk about it with my therapist, but I have no time for that.
I don't even know, what this is about. Every other time it would be "I'm doing nothing, I should think about work"-thing. But right now - why? I'm studiing, as much as I can, I took a new course yesterday, it is actually interesting and I wonder where will I end up, which path I'll choose. I should've done it before. Yeah, there it is again. Not proud of myself, because I'm doing it now, anger at myself, because I haven't done it before. Why do I have so much self-anger? Where did it came from? I am a smart woman, I know it, these words are actual proof, 'cause I started learning English with hardly reading comics, and now I can transkate, I can write, I can read a book or watch a movie, and this book or movie would be as interesting as translated, or even more. So why, WHY, god damn it, I doubt myself so much? Here it is, the very first sentance I had translated with google. I am smart. I am strong.
I can do it.
I don't even know, what this is about. Every other time it would be "I'm doing nothing, I should think about work"-thing. But right now - why? I'm studiing, as much as I can, I took a new course yesterday, it is actually interesting and I wonder where will I end up, which path I'll choose. I should've done it before. Yeah, there it is again. Not proud of myself, because I'm doing it now, anger at myself, because I haven't done it before. Why do I have so much self-anger? Where did it came from? I am a smart woman, I know it, these words are actual proof, 'cause I started learning English with hardly reading comics, and now I can transkate, I can write, I can read a book or watch a movie, and this book or movie would be as interesting as translated, or even more. So why, WHY, god damn it, I doubt myself so much? Here it is, the very first sentance I had translated with google. I am smart. I am strong.
I can do it.
понедельник, 22 июля 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Несподівано для самої себе хвилин десять тому замислилась, чи не піти мені з осені на крав мага. Побачила рекламу, поки з дитиною гуляли, зрозуміла, що бачу її далеко не вперше. За ці десять хвилин сформувалась думка, що якщо ціна і розклад занять мене влаштують, то піти.
среда, 17 июля 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Винайшла ефективний вид прокрастинації. Можна з абсолютно чистою совістю відкласти будь-які справи на потім, якщо замість них зайнятися справами, які відклала на потім ще раніше.
вторник, 16 июля 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Дуже дивний стан останні пару днів. Нічого не хочеться. Купа варіантів занять - вишивка, уроки різноманітні, ігри, серіали. Не хочу. Сьогодні заледве закінчила вишивку, яку планувала закінчити в неділю, вставила в рамку одну з чотирьох, і кинула, набридло. Заходжу в гру - вистачає хвилин на 10. Вмикаю фільм і одразу вимикаю. Урок вчора подивилась заледве, остався останній, не можу. Англійською пробувала позайматися - не можу. І безсоння. Та що блін зі мною таке...
понедельник, 15 июля 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
А взагалі мене плющить. На фоні початку прийому ОК у мене штучний токсикоз, постійна нудота і психіку виносить найменше нервове навантаження. Наприклад необхідність подзвонити в обленерго. Додзвонитись не можу вже давно, треба з'ясувати одне конкретне питання, але сама лише думка про це сьогодні довела до тремтячих рук, і вже годину не можу повернутись до стабільного стану. Таке відчуття, ніби весь прогрес від терапії спустився в унітаз. Я розумію, що це пройде, що потрібен час на адаптацію організму, але через сам факт виникнення паніки, якої давно не було, я панікую ще більше, і це замкнене коло мене трохи дістало.
何でもできる. It's just a matter of time.
Дивлюся черговий урок ознайомчого курсу з тестування на прометеусі. Поки дивлюся дуже теоретичний і досить нудний урок, відкриваю паралельно тест, в якому вже бачу завдання, плюс-мінус наближені до практики - обрати набір даних, який максимально точно протестує певні умови. Пройшла тест на 100% ще до того, як подивилась відповідній урок (власне, я поки подивилась лише два уроки з трьох по цій темі, а приклади розглядаються в третьому) на чистій логіці. Мені вже цікаво, як мені зайде великий складний курс з практикою, іспитом і сертифікатом, який я проходитиму в серпні. Здається, це цікаво.
何でもできる. It's just a matter of time.
Алісина криза на піку. Вчора вона побила антирекорд - примудрилась із різницею в дві години вивести з себе і серйозно образити обох батьків. І якщо я до такої поведінки вже трохи звикла (бісить, так, але бісить очікувано), то П. був в абсолютному шоці. Ну правда, якщо ОЦЕ тільки репетиція, то я боюся уявити, що буде через десять років. Але, здається всі ці скандали з намацуванням меж (хоча яке ж тут намацування, вона в обмежувальні загородження врізається на повному ходу) щось зсовують в її голові. Принаймні, після того, як вони вчора посварилися з П. через безлад в кімнаті, вона не тільки прибралася після сварки, але й перед сном зібрала те, чим гралася перед тим, навіть без нагадування. А після того, як вона дуже грубо вимагала в мене поквапитись з вечерею, а потім я їй довго розкладала по полицях, що значить поважати почуття і потреби інших людей, сьогодні вистачило одного нагадування, щоб вона погодилась відкласти заняття, в якому я мала б брати активну участь, до того моменту, як я поснідаю і хоч трохи прокинусь. Тепер дитина вже досить довго малює і кличе мене лише щоб дістати черговий листок або щоб я оцінила черговий шедевр. Лише одне мені незрозуміло - невже для цього дійсно необхідно поскандалити?
суббота, 13 июля 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Я вже майже забула, що колись примудрилась написати пару фанфиків по ГП. А недавно на сайті отримала новий, дуже-дуже схвальний комент на один з них. Оскільки, я сама його пам'ятала дуже приблизно, то перечитала заодно. І це був дикий фейспалм, я не розумію, ЯК я могла написати таке пафосне, натягнуте і неживе. Навіть думала, чи не видалити мені його нафіг. А сьогодні отримала у подарунок ілюстрацію. І це, звісно, дуже приємно, але ще більший фейспалм.
воскресенье, 07 июля 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
В англійській у мене зараз стадія, коли я пишу коммент в англомовному пабліку, відчуваючи, що в ньому є помилки, а потім перечитую його, і розумію, як треба було його написати, щоб помилок не було. Я навіть перестала так вже сильно плутатись в граматичних правилах і віднесенні речення до певного часу. А навіть якщо не впевнена в часі, я все одно відчуваю, коли є помилка. Питання ось у чому. Якщо я знаю ці правила, чому, блін, я їх не використовую??? Найбільше це стосується артиклів. Я точно знаю, де які мають бути, і пропускаю їх у 80% випадків. Бісить.
четверг, 04 июля 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Не можу знайти спільну мову з Алісою. Ця криза якась особливо жахлива, зараз мені здається, що навіть криза трьох років з трьома щоденними істериками була легша. Але зараз вона стрімко дорослішає, і на кожне моє слово у неї є відповідь, і ця відповідь мені, сска, не подобається! Якась репетиція перехідного віку, чесне слово.
От лишень щойно воювали на предмет порядку в кімнаті. Іграшки рівним шаром вкривають підлогу, олівці розкидані під ногами, неможливо зробити крок, щоб не наступити на понічку чи блядське лего. Всі мої способи хоч якось організувати простір у вигляді шкафчика, книжкової полиці, спеціальних стаканів окремо для олівців окремо для фломастерів, коробочки для браслетів і заколок не діють абсолютно. І при цьому її неможливо змусити хоч щось прибрати. Я час від часу розбираю "сходинку", на якій теоретично мають бути зібрані малювальні принади, розмальовки й зошити, але реально там збирається склад всього, і там можна загубити половину її іграшок, але хаос на ній утворюється знов ще до кінця дня. Ні, я не поборник ідеальної чистоти і ніколи не була, у мене самої хаос на столі утворювався автоматично й миттєво, але навіть мені стає погано, коли я роззираюсь навколо.
І так, блін, в усьому. Не хочу, не буду, чому я, нащо ти викинула це сміття, воно мені абсолютно необхідне, ні я не буду слухатись, а якщо ти мені не даси те, що я хочу, я завжди буду плакати. Так, останнє озвучується вголос, приблизно тричі на тиждень. Ррррр. Заспокійливе не рятує, розмовляти-пояснювати не допомагає, перекрикує спеціально, щоб не слухати.
От лишень щойно воювали на предмет порядку в кімнаті. Іграшки рівним шаром вкривають підлогу, олівці розкидані під ногами, неможливо зробити крок, щоб не наступити на понічку чи блядське лего. Всі мої способи хоч якось організувати простір у вигляді шкафчика, книжкової полиці, спеціальних стаканів окремо для олівців окремо для фломастерів, коробочки для браслетів і заколок не діють абсолютно. І при цьому її неможливо змусити хоч щось прибрати. Я час від часу розбираю "сходинку", на якій теоретично мають бути зібрані малювальні принади, розмальовки й зошити, але реально там збирається склад всього, і там можна загубити половину її іграшок, але хаос на ній утворюється знов ще до кінця дня. Ні, я не поборник ідеальної чистоти і ніколи не була, у мене самої хаос на столі утворювався автоматично й миттєво, але навіть мені стає погано, коли я роззираюсь навколо.
І так, блін, в усьому. Не хочу, не буду, чому я, нащо ти викинула це сміття, воно мені абсолютно необхідне, ні я не буду слухатись, а якщо ти мені не даси те, що я хочу, я завжди буду плакати. Так, останнє озвучується вголос, приблизно тричі на тиждень. Ррррр. Заспокійливе не рятує, розмовляти-пояснювати не допомагає, перекрикує спеціально, щоб не слухати.
среда, 03 июля 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Схоже на те, що це дійсно кава. Несподівано. Ніколи на мене не діяла жодна кава, я приходила додому з другої зміни, пила велику чашку кави і лягала спати. А тепер ось. Зате сьогодні я нарешті спала.
вторник, 02 июля 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Другий день майже не сплю. Сиджу майже до опівночі, сподіваючись, що ось-ось таки почну зівати, не дочікуюсь, лягаю, бо розумію, що о сьомій прокинеться дитина і після цього мені вже не поспати, і лежу. О другій точно ще не спала, потім відвернулась і годинник вже не бачила. Вчора я ще якось примудрилась подивитись пару уроків з ознайомчого курсу QA на прометеусі, але сьогодні просто не можу. Щохвилини перемотувати назад, щоб передивитись те, на чому увага поплила, швидко набридло і я вимкнула. Для повноти картини я знов почала рахувати калорії, бо, по-перше, худнути ще не горить, але треба, а по-друге лякають побочки від прописаних ліків, які посилюються при ожирінні. Настрій у мене цілком відповідний, на людей ще не кидаюся, але явно скоро почну. Сьогодні в порядку експерименту не п'ю каву, може все-таки знайшлося те, що на мене діє.
пятница, 21 июня 2019
何でもできる. It's just a matter of time.
Ну ладно, я все-таки з'ясувала, що моїй дитині здається смачним. Виявилося, що коли сприймаєш апетитність їжі виключно очима, оте дитяче оформлення страв, з якого я завжди сміялася, може стати в нагоді. Принаймні, подивившись на клоуна з яєшні та овочів, дитина сказала, що з'їсть навіть жовток. Тож тепер я сиджу в гуглі і розглядаю картинки. На обід перевіримо, чи зайде їй котяча морда з плову. Так, я дійсно не проти цим заморочуватись, якщо вона почне їсти.