вторник, 10 ноября 2020
13:49

何でもできる. It's just a matter of time.
I'm on the roll today!
- Змогла подивитись фільм за один раз!
- Згадала випити вітаміни! Всі! Навіть до обіду!
- Записала всі чеки за останні дні!
- Перевела гроші з ківі, які мама поклала на подарунок для П!
- Запропонували місце на курсах, куди я подавалася і не пройшла - звільнилося місце, я була однією з перших в черзі очікування!
- Поїла! Вчасно! Без переїдання!
- Чоловік особливо похвалив обід, що я йому приготувала!
- Нарешті закинула білизну в пральну машину!

Головне тепер вчасно зупинитись. Зупинитись, потупити в ютуб і 9гаг, зайти в скайрим. Бо інакше я, підхоплена цією хвилею, знову виснажу себе в глибокий мінус. На сьогодні тільки рутинне привести-відвести дочку, приготувати обід і розвісити білизну. І більше нічого, відпочівати и тупити в відосики, які не потребують глибокої концентрації. But now I know I still can feel alive.

@темы: душевное, повседневное, учебное, семейное

URL
четверг, 29 октября 2020
16:30

何でもできる. It's just a matter of time.
У П. в офісі перший випадок корони. Ні, офіс не відправляють на самоізоляцію. Що я відчуваю з цього приводу, описувати треба, чи й так все зрозуміло? Сам він з хворим не контактував, але офіс є офіс, повністю уникнути контакту неможливо.

@темы: гневное

URL
15:06

何でもできる. It's just a matter of time.
Вже десь тиждень, а то й більше, як я нічого не можу. Не можу зосередитись, не можу змусити себе зробити бодай щось по дому, не можу чогось захотіти. А ще переїдаю. Або цілий день не їм. Рано лягаю спати, а вночі прокидаюся щогодини, бо сняться надто яскраві сни. А вранці не можу зішкрести себе з ліжка, бо немає сил. Ні на що немає сил.
Я виснажена до денця. Мене нічого не радує. Та що там, я "Дедпула" вже кілька днів не можу додивитись до кінця. Вкладка висить, а я її уникаю. А це ж один з улюблених фільмів.
Все, на що мене вистачає, це тупити в ютуб. В якомусь сенсі це навіть корисно, бо я дивлюся англомовні канали, коментую і слухаю різні акценти. Але все ж це така... імітація. Імітація життя. І від неї дуже-дуже боляче.

@темы: душевное

URL
вторник, 27 октября 2020
10:46

何でもできる. It's just a matter of time.
Вже годину займаюся тим, що намагаюся знайти, де можна зробити щеплення від грипу. Спочатку обдзвонила всі клініки, про які знала, де ми хоч раз були. Потім тупо відкрила гугл-мапу і стала заходити на сайт кожної клініки, яку там бачила. На даний момент результат такий - в двох клініках записали в лист очікування. Іще в двох сказали, що лист очікування в них такий, що записувати немає сенсу. В решті сказали, що вакцини немає, коли буде невідомо, нічого невідомо. І це Київ!
Два роки тому я подзвонила в першу-ліпшу знайому клініку, записалася, ми з дочкою приїхали і нам вкололи все необхідне. А зараз - отак. Супрун їм була погана, блін. Зараз-то набагато краще, е ж очевидно.

upd Мені навіть не віриться, але я знайшла. Завтра поїдемо щеплюватись. В наявності вона там, здається, тільки тому, що це педіатрична клініка, дорослих там щеплюють тільки заодно з дитиною.

@темы: гневное, повседневное, семейное

URL
среда, 21 октября 2020
09:02

何でもできる. It's just a matter of time.
Це відчуття, коли уроки хочеться прогуляти не дитині, а мені. Насправді, навчання проблем не викликає, аліса справляється із завданнями швидко й легко (і мені важко зрозуміти, чим вона в школі займається 2-3 додаткових години). Але це додаткова причина мого емоційного виснаження, а цих причин і так валом. Я втомлена практично безперервно. День, коли я просто втомлена, а не скручена в клубок через тривогу незрозумілої етиології - хороший день. І так, я дійсно іноді не розумію, через що тривожусь, бо причин для цього об'єктивно нема. От сьогодні я навіть не маю вести дочку на заняття, відповідно, я абсолютно не контактуватиму з іншими людьми. І все одно прокинулась через скручений тривожним болем живіт.
Скоріше б вже канікули, перевід годинника і виспатись.

@темы: душевное, шкільне, повседневное, Лисо-мамское, сьомий рік

URL
воскресенье, 18 октября 2020
11:14

何でもできる. It's just a matter of time.
Вчора був дуже дивний день. Ну, по-перше, мене понесло в Київ. Так, от в ту погоду, що була вчора. Але у мене була дуже важлива причина, я нарешті зустрілась з Джонні, з якою познайомилась на дибрі! Джонні на 100% така, якою я її уявляла, ми ще недостатньо знайомі, щоб постійно читати думки одна одної і підхоплювати нитку розмову на раз-два, але з часом ми точно до цього прийдемо, ми явно на одній хвилі, і це дуже класне відчуття.
Все йшло добре, поки ми не спробували зайти в сервіс, щоб забрати дитячий годинник (який так і не відремонтували). Сервіс на Старовокзальній, вчора там був потоп. Не оцінивши глибину калюж я дуже впевнено ухнула у воду по коліно. Після цього план довелося змінити. Годинник я так і не забрала, і тепер маю ще колись їхати в Київ (за годинником і віддати Джонні позичене сухе взуття).
І все б нічого, це було навіть весело, я весь день була в хорошому настрої, але вже вдома мене накрило відкатом. І я почала думати про те, що інші люди вибираються з тієї ж психоемоційної ями, в якій я знаходжуся, і їм при цьому ніхто не допомагає, ніхто їх не забезпечує, і вони шукають і знаходять роботу, і щось роблять, а я ні. Так, я розумію, про що це. Так, я розумію, що я не повинна порівнювати себе з іншими. Але все одно порівнюю.
Зате я нарешті зрозуміла, до чого це все. Все ж таки такі падіння і істерики зазвичай означають якийсь якісно новий перехід. Я знаю, чого я насправді хочу. Я, взагалі-то, вже давно до цього рухаюсь. Не дуже активно рухаюсь, але ж раніше я не усвідомлювала, для чого мені це. Тепер я це бачу. І тому я можу знайти достатньо мотивації, щоб, скажімо, знайти і подивитись відео-курс з SQL. І ні, це не дивний асоціативний ряд, це повністю витікає з усвідомлення моїх справжніх бажань.

@темы: душевное, виртуальное

URL
понедельник, 12 октября 2020
11:47

何でもできる. It's just a matter of time.
Перший день домашнього навчання пройшов нормально. Ми навіть майже не посварилися, хоча один раз я таки підвищила голос і Аліса розплакалась, але швидко заспокоїлась. Її бісить, що я вимагаю поводитись, як в школі - не розмовляти на відсторонені теми, не розвалюватись на стільці, а сидіти рівно. Мене бісить, що вона всього цього не робить, а ще буває просто дивиться на завдання і чекає, поки я відповім на питання сама, навіть не намагаючись знайти відповідь самостійно. Нічого, звикнемо. Зате тільки пів на дванадцяту, а вона вже вільна. І я приблизно виспалась. Ну ладно, я все одно прокинулась з нею одночасно, але я хоча б не мусила підриватись одразу і кудись летіти - щось робити. Це вже непогано.
Іще б П. дозволили працювати з дому, було б взагалі прекрасно.

@темы: шкільне, повседневное, семейное, Лисо-мамское, сьомий рік

URL
воскресенье, 11 октября 2020
14:36

何でもできる. It's just a matter of time.
З завтрашнього дня Аліса на дистанційному навчанні. Щойно урочисто вимкнула будильники.

@темы: шкільне, Лисо-мамское, сьомий рік

URL
суббота, 10 октября 2020
11:10

何でもできる. It's just a matter of time.
Це відчуття, коли дуже довго думав якусь думку і не міг її додумати до кінця, а тут раптом зміг. Я на 99% впевнена, що в усіх моїх знайомих родинах, де я подібні метаморфози спостерігала, було саме так.



@темы: душевное, семейное

URL
пятница, 09 октября 2020
23:04

何でもできる. It's just a matter of time.
“Yesterday is history,
tomorrow is a mystery,
and today is a gift...
that's why they call it present”
― Master Oogway

Надрукувати і повісити на стіну.

@темы: душевное

URL
20:17 

Доступ к записи ограничен

何でもできる. It's just a matter of time.
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
вторник, 29 сентября 2020
22:14 

Доступ к записи ограничен

何でもできる. It's just a matter of time.
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
11:43

何でもできる. It's just a matter of time.
Щойно відправила вступний тест на чергові курси з тестування. Якщо я пройду на курс, куди відбирають лише 30 (тридцять) студентів, без жодного натяку на підготовку, на чистій логіці і тому, що я запам'ятала з попереднього навчання, це означатиме, що я ДУЖЕ розумна, і що тестування - 100% моя сфера.
Якщо не пройду - будуть іще курси. Лапки я точно не складу. Це вже не мрія, це - мета.

@темы: учебное, виртуальное

URL
пятница, 25 сентября 2020
09:15

何でもできる. It's just a matter of time.
А тим часом геть вийшов з ладу доньчин смарт-годинник. Він і так не був прям дуже смарт, а тут зовсім капець, живе своїм життям. Отримує якісь незрозумілі сигнали з космосу, кілька разів за ніч вставала вимкнути на ньому ліхтарик. Вимкнути сам годинник кнопкою неможливо, відправляє дзвінок на сос-номер, але не вимикається. Капець. Нормально він пропрацював може тиждень. Тепер у мене веселий квест - зв'язатися з виробником і якось його відремонтувати, бо інакше це тисяча гривень викинута на вітер. І якщо його не відремонтують, треба буде вигадувати ще щось, бо П. категорично не хоче відправляти дочку в школу без засобів зв'язку. Тут треба нагадати, що я - пташка-соціофобушек, і оці квести мені дуже сильно псують нерви. Ех.

@темы: шкільне, повседневное, Лисо-мамское, сьомий рік

URL
07:19

何でもできる. It's just a matter of time.
Перший прогуляний в школі день. Аліса - найнещасніша прогульниця у світі, в неї соплі течуть, як водоспад, а вона проситься в школу. Колись нам цю дитину прибульці точно підмінили, не може нормальна людська дитина так хотіти в школу. Чи школа дійсно змінилася на краще з моїх часів?

@темы: шкільне, Лисо-мамское, сьомий рік

URL
среда, 16 сентября 2020
08:54 

Доступ к записи ограничен

何でもできる. It's just a matter of time.
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

URL
вторник, 15 сентября 2020
22:37

何でもできる. It's just a matter of time.
11 років тому я закохалася. Вперше по-справжньому, "по-дорослому". Я зовсім втратила голову. Я могла думати тільки про нього. Я жахливо страждала, коли бачила натяки на те, що його хтось не схвалює. Він був найкращим. Він був першим. Я вважала, що це на все життя. Я будувала плани на все життя.
Все закінчилось, коли йому набридло. Це тривало лише півтора місяці. І через 11 років мені все ще боляче. Я навіть хотіла йому про це написати. Але пишу це тут.
Я думала, що пробачила тебе, але це не так. Я тебе ненавиджу. За те, що скористався моєю наївністю, моєю чистотою, про яку говорили навіть інші хлопці. За те, що змусив мене благати. За те, що не оцінив. За те, що я почувалася винною і не вартою кохання. За те, що я в кожній людині тепер сумніваюся - чи щирі його/її почуття? За те, що спогади про тебе все ще змушують мене відчувати весь той біль. За жорстокість. За те, що тобі було байдуже. За те, що я встратила рештки самоповаги.
Я дивлюся на твої фото, на твою родину, і сподіваюся, дуже-дуже сильно сподіваюся, що колись ти відчуєш те саме. Я не думаю, що ти колись будеш здатен зрозуміти, як ти зі мною повівся і що ти втратив. Але я хочу, щоб ти це відчув на своїй шкурі. Щоб тобі зробили так же боляче, як ти зробив мені. Із відсотками за всі ці 11 років.



Но, может, тебя и на свете нету...

@темы: душевное

URL
суббота, 12 сентября 2020
19:03

何でもできる. It's just a matter of time.
Повернулись зі спортзали дві години тому. Це щось неймовірне. Вдома тихо! Аліса лежить на ліжку з книжкою! Вона втомилась! Вперше з початку карантину вона насправді втомилась!

@темы: Лисо-мамское, сьомий рік

URL
12:16

何でもできる. It's just a matter of time.
Раптово записала дочку в секцію самбо, де на перше заняття можна прийти прямо сьогодні. А оскільки секція у найближчому спортклубі, де є тренажерка, то і я заодно піду косити під фітоняшку. І це раптом стільки речей треба зробити - знайти, що у мене залишилось від спортивного одягу, знайти дитячу форму, знайти навушники, які нормально працюють і не зваляться з мене в процесі, зібрати плейліст, бо я це весь час відкладаю... А потім ще доведеться міняти розклад і переносити заняття з малювання, але то вже в понеділок. Я дуже сильно чекаю моменту, коли всі ці зміни вкладуться в якусь подобу рутини, бо оперативка забита начисто всім тим, що треба не забути.

@темы: повседневное, семейное, Лисо-мамское, сьомий рік

URL
понедельник, 07 сентября 2020
17:44

何でもできる. It's just a matter of time.
Я сьогодні аж цілих дві години була вдома сама. Завтра буду сама аж три години. Вперше за півроку. Надзвичайно дивне відчуття. Мозок починає судорожно шукати заняття. Тіло хоче впасти на ліжко і ці дві години поспати. Зрештою вони знайшли компроміс і впали на стілець дивитися фільм. Це дуже класно, коли переходиш на перегляд англомовних фільмів у оригіналі, коли внутрішні таракани намагаються доїбатись на предмет "Ти ніхуя не робиш", можна відмазатись, що я вчу англійську. На практиці типу. А таракани це роблять регулярно, тож найближчі тижні явно будуть присвячені перегляду MCU і перечитуванню Агати Кристі.
І я взагалі не розумію - я хоч трохи відпочила сьогодні чи як?

@темы: душевное, повседневное

URL